пихкання

ПИ́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́хкати і звуки, утворювані цією дією.

— А вона тобі, ота бісова машина, як скажена — тільки гурк-гурк, пих-пих. І від того пихкання та гарчання у мене в голові одразу все шкереберть (Жур., Дорога.., 1948, 189);

В суботу і неділю на заводі тиша. Не чути ритмічних постукувань конвейєрних візків, важкого пихкання пресів (Роб. газ., 21.IX 1966, 3).

Значення в інших словниках

1. пихкання — пи́хкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пихкання — -я, с. Дія за знач. пихкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пихкання — ПИ́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́хкати і звуки, утворювані цією дією. – А вона тобі, ота бісова машина, як скажена – тільки гурк-гурк, пих-пих. І від того пихкання та гарчання у мене в голові одразу все шкереберть (С.  Словник української мови у 20 томах