пихкотіти

ПИХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до пи́хкати 2, 3.

Садівник довго розпалював свою люльку, пихкотів нею (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 27);

Маленький катер пихкотів і збурював воду (Собко, Шлях.., 1948, 6).

Значення в інших словниках

1. пихкотіти — пихкоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пихкотіти — див. палити  Словник синонімів Вусика
3. пихкотіти — -очу, -отиш, недок. Підсил. до пихкати 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пихкотіти — ПИХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до пи́хкати 2, 3. Садівник довго розпалював свою люльку, пихкотів нею (М. Чабанівський); Маленький катер пихкотів і збурював воду (В. Собко); Володька вже бачить не сніг, а густі пшениці, ..  Словник української мови у 20 томах
5. пихкотіти — ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). — Док.  Словник синонімів української мови