пихнути

ПИ́ХНУТИ, рідко ПИ́ХКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пи́хкати.

Матій потягнув люльку, пихнув їдучим димом (Кол., Терен.., 1959, 200);

Замовкли, лиш цигарки блищали. От якась пихнула полум’ям і на мить освітила убогу хатину (Головко, І, 1957, 97);

З-за скелі вишмигнула машина. Вона пихкнула і зненацька стала (Рудь, Гомін.., 1959, 31);

Порткрани. Щогл шеренга. Востаннє пихнула димком і відійшла «Онєга» (Шер., Дружбою.., 1954, 79);

Вікна були висаджені, але з них полум’я таке пихнуло, що всі мимоволі відступилися (Шовк., Починається юність, 1938, 187).

Значення в інших словниках

1. пихнути — пи́хнути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. пихнути — див. іти  Словник синонімів Вусика
3. пихнути — рідко пихкнути, -ну, -неш, док. Однокр. до пихкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пихнути — ПИ́ХНУТИ, рідко ПИ́ХКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пи́хкати. Матій потягнув люльку, пихнув їдучим димом (П. Колесник); Замовкли, лиш цигарки блищали. От якась пихнула полум'ям і на мить освітила убогу хатину (А. Головко); З-за скелі вишмигнула машина.  Словник української мови у 20 томах
5. пихнути — Ну, -неш, док., нарк. Покурити марихуани. Зустрічаю малого Мірчука, він каже, що мене останнім часом не видно, пропонує пихнути, вчора тільки привезли з Криму, пробували — повний відпад! (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
6. пихнути — ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). — Док.  Словник синонімів української мови
7. пихнути — Пи́хнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ пихкати. Дай люльку, я разів зо три пихну. Лебед. у. Захотілось... птичі люлечки пихнути. Ном. № 9302.  Словник української мови Грінченка