пиховитий

ПИХОВИ́ТИЙ, а, е. Сповнений пихи (у 1, 3 знач.).

Юра стикається то з пиховитими, зарозумілими дітьми «місцевої аристократії», то з «кухарчиними синами», яким заказано шлях до навчання в гімназії (Іст. укр. літ., II, 1956, 465);

Поглянув [Соколов] на пиховиту позу Франковича (Ле, В снопі.., 1960, 280);

Миготить радісна, невиразна, пиховита думка: — Між моїм родом — батьками, дідами, самими далекими пращурами — я перший іду до культури, до світла (Вас., IV, 1960, 14);

// Який відзначається пихатістю.

Начальник сталеливарного цеху, швидко переходячи від пиховитої самовпевненості до повної паніки, нервувався, смикав людей суперечливими наказами (Собко, Біле полум’я, 1952, 276).

Значення в інших словниках

1. пиховитий — пихови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пиховитий — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. пиховитий — -а, -е. Сповнений пихи (у 1, 3 знач.). || Який відзначається пихатістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пиховитий — ПИХОВИ́ТИЙ, а, е. Сповнений пихи (у 1, 3 знач.). Юра стикається то з пиховитими, зарозумілими дітьми “місцевої аристократії”, то з “кухарчиними синами”, яким заказано шлях до навчання в гімназії (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. пиховитий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови