пиятика
ПИЯ́ТИКА, и, ж., розм.
1. Гулянка, вечеря, обід і т. ін. з надмірним вживанням спиртних напоїв.
З-за великої печі.. висунулася бліда, скулена постать, що сиділа там уже кілька хвиль, всунувшися до шинку затильними дверми з сіней і не спостережена ніким серед гамору і пиятики (Фр., І, 1955, 85);
До ранку тривала пиятика й танці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 564).
2. Те саме, що пия́цтво.
— Не зле? Пиятика, картярство.. — се в молодого двадцятидвохлітнього хлопця не зле? (Коб., І, 1956, 78);
— Хороша тема… Актуальна... — сказав редактор. — Нам ця тема підходить. Пиятика — велике зло (Ковінька, Кутя.., 1960, 59).
Словник української мови (СУМ-11)