пиятика
ПИЯ́ТИКА, и, ж., розм.
1. Гулянка, вечеря, обід і т. ін. з надмірним вживанням спиртних напоїв.
З-за великої печі .. висунулася бліда, скулена постать, що сиділа там уже кілька хвиль, всунувшися до шинку затильними дверми з сіней і не спостережена ніким серед гамору і пиятики (І. Франко);
До ранку тривала пиятика й танці (З. Тулуб).
2. Те саме, що пия́цтво.
– Не зле? Пиятика, картярство .. – се в молодого двадцятидвохлітнього хлопця не зле? (О. Кобилянська);
– Хороша тема... Актуальна... – сказав редактор. – Нам ця тема підходить. Пиятика – велике зло (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)