пластівні
ПЛАСТІВНІ́, і́в, мн. (одн. пластіве́нь, вня́, ч.). Те саме, що пластівці́.
Глянула — аж засвітився сніг, — І здалося — він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг — І здалося, ніби то алмаз (Рильський, II, 1960, 73);
В цей день небо мовби розшарувалося, величезними пластівнями осіло на землю (Гончар, І, 1954, 408).
Словник української мови (СУМ-11)