платтячко
ПЛА́ТТЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до пла́ття.
Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття: штанці та сорочечка хлопця-підлітка, голубеньке платтячко дівчинки (Тют., Вир, 1964, 425);
— Платтячко моє перемива [служниця] та коли було головку змиє (Кв.-Осн., II, 1956, 244);
Не родися в платтячку, а родися в щастячку (Номис, 1864, № 1675).
Словник української мови (СУМ-11)