плахіття
ПЛАХІ́ТТЯ, я, с., розм. Те саме, що пла́ття 1, 2.
[Другий ткач:] Дивіться, дивіться на жінок. От так наші! Чи бач, як підіймають плахіття! (Л. Укр., IV, 1954, 258);
Дівчина.. стала, оправляючи зіжмакане плахіття (Ле, Право.., 1957, 134);
Взявши своє убоге плахіття, покинула [Оксана] дядькову оселю (Л. Янов., І, 1959, 38).
Словник української мови (СУМ-11)