плацик
ПЛА́ЦИК, а, ч., діал. Зменш. до плац 2.
На горі.. вхід на маленьку площину, огороджену штахетами. Посередині цього плацика, засадженого молодими щепами, зеленіє вкрита травою висока могила (Коцюб., III, 1956, 44).
Словник української мови (СУМ-11)