плачений

ПЛА́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до плати́ти 1-3;

// пла́чено, безос. присудк. сл.

— Уже що́ тим докторам плачено.. — не злічити! (Л. Укр., III, 1952, 603);

*Образно. — За кожний цей кілометр великою кров’ю плачено, — несподівано гірко озвався Кукурєчний (Перв., Дикий мед, 1963, 485).

2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що пла́тний 2.

Ті слова нищівні Галанові Не до серця зрадникам-піїтам, Зашипіли ватіканські гноми, Плачені співці митрополита (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 127).

Значення в інших словниках

1. плачений — пла́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. плачений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до платити 1-3). || плачено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., рідко. Те саме, що платний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плачений — ПЛА́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до плати́ти 1–3; // пла́чено, безос. пред. – Уже що́ тим докторам плачено .. – не злічити! (Леся Українка); * Образно. – За кожний цей кілометр великою кров'ю плачено, – несподівано гірко озвався Кукурєчний (Л.  Словник української мови у 20 томах