плачений
ПЛА́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до плати́ти 1–3;
// пла́чено, безос. пред.
– Уже що́ тим докторам плачено .. – не злічити! (Леся Українка);
* Образно. – За кожний цей кілометр великою кров'ю плачено, – несподівано гірко озвався Кукурєчний (Л. Первомайський).
2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що пла́тний 2.
Ті слова нищівні Галанові Не до серця зрадникам-піїтам, Зашипіли ватиканські гноми, Плачені співці митрополита (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)