плести

ПЛЕСТИ́, плету́, плете́ш; мин. ч. плів, плела́, ло́; наказ. сп. плети́; недок., перех.

1. Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з’єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням.

Не бачили, не чули — бо плели мачули (Номис, 1864, № 13249);

З лози колисочку плете Та плаче праведная мати, Колиску тую плетучи (Шевч., II, 1963, 364);

Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (Фр., VI, 1951, 25);

З оцих дзвіночків дівчата плели віночки на голови (Козл., Ю. Крук, 1950, 83);

Плести косу; Плести панчоху;

// перен., розм. Писати вірші (звичайно погані).

Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Шевч., II, 1963, 423).

◊ Кре́нделі (кре́нделя) плести́ нога́ми див. кре́ндель;

Плести́ павути́ну див. павути́на.

2. розм. Говорити що-небудь нерозумне, безглузде.

Язиком що хоч плети, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3819);

Плети, плети! Я чув таких, як ти! (Укр.. присл.., 1955, 183);

— Ти мені казна-чого не плети! — прикрикнула стара (Тют., Вир, 1964, 510).

◊ Банелю́ки плести́ див. банелю́ки;

Мандро́ни плести́ див. мандро́ни;

Плести́ ли́ко — говорити без ладу, нескладно;

Плести́ нісені́тницю (нісені́тниці) див. нісені́тниця;

Плести́ сухо́го ду́ба — говорити дурниці, нісенітниці; дурити кого-небудь.

— Вона вірить сьому шарлатанові, а він їй плете сухого дуба (Фр., II, 1950, 326);

Плести́ таке́, що й на го́лову (на ву́ха) не налі́зе див. нала́зити.

3. розм. Говорити неправду, зводити наклеп на кого-небудь.

[Приблуда:] Чи ви знаєте, що він учора у шинку таке плів.., зовсім ославив вас (Кроп., І, 1955, 156);

— Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий, але то є брехня (Мур., Бук. повість, 1959, 64).

◊ Плести́ інтри́ги див. інтри́га;

Плести́ плітки́ — вигадувати й поширювати про кого-небудь неправдиві чутки.

Чула [Ївга], як про неї плетуть плітки (Гр., II, 1963, 422);

Плетуть плітки заздрісні на її красу сусідки, а їй ніби й байдуже до них (Мушк., Чорний хліб, 1960, 26).

Значення в інших словниках

1. плести — (перевиваючи, скручувати) вити, сплітати, (косу) заплітати, (виготовляти щось з пряжі, ниток) в'язати.  Словник синонімів Полюги
2. плести — плести́ дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. плести — Сплітати, виплітати, переплітати, (мережу) в'язати; (язиком) ПЛЕСКАТИ, ід. плести сухого дуба; (інтриґи) снувати, (плітки — ще) ширити; док. НАПЛЕСТИ, наговорити сім мішків гречаної вовни.  Словник синонімів Караванського
4. плести — див. говорити; просторікувати  Словник синонімів Вусика
5. плести — [плеисти] -еиту, -еитеш, -еитеимо, -еитеите; мин. пл'іy, плеила; нак. -еити, -еит'іт'  Орфоепічний словник української мови
6. плести — плету, плетеш; мин. ч. плів, плела, плело; наказ. сп. плети; недок., перех. 1》 Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з'єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням. Плести косу. Плести панчоху. || перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. плести — Пле́сти́, плету́, плете́ш; плів, плела́, плели́; плі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. плести — ПЛЕСТИ́, плету́, плете́ш; мин. ч. плів, плела́, ло́; наказ. сп. плети́; недок., що. 1. Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з'єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням.  Словник української мови у 20 томах
9. плести — пле́сти говорити нісенітниці (м, ср, ст): Та що ти плетеш, я навіть не була вчора на тій забаві, я була в цьоці Зоні (Авторка)|| = папляти ◊ баляндра́си пле́сти заговорювати, розповідаючи небилиці, дурниці; розповідати неймовірні, невірогідні історії...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. плести — От плете, ні сіло, ні пало Говорить нісенітниці. Плете мандрони. Говорить байки, щоб мали з чого сміятися. Плететься на язиці, та не годен сказати. Знає, та не годен висловити.  Приповідки або українсько-народня філософія
11. плести — наставля́ти (розкида́ти, розставля́ти, плести́ і т. ін.) / наста́вити (розки́нути, розста́вити і т. ін.) (свої́) тене́та (сі́ті, пастки́, си́льця і т. ін.) на кого і без додатка, із спол. щоб. Підступними діями, хитрощами, лестощами і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
12. плести — ВЕРЗТИ́ розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́ розм., МОЛО́ТИ розм., ЛЯ́ПАТИ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВАРНЯ́КАТИ зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., ТОРО́ЧИТИ зневажл., ВЕРЗЯ́КАТИ зневажл., НЕСТИ́ розм. рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
13. плести — Плести, -ту, -теш гл. 1) Плесть. Дівочки та віночки та плестимуть. Мет. 154. Плетуть сітки та на твої дітки. н. п. 2) Вязать. Плести панчохи. 3) Вить. Плете... вірьовки. Г. Барв. 14. 4) — лозу.  Словник української мови Грінченка