плести

ПЛЕСТИ́, плету́, плете́ш; мин. ч. плів, плела́, ло́; наказ. сп. плети́; недок., перех.

1. Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з’єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням.

Не бачили, не чули — бо плели мачули (Номис, 1864, № 13249);

З лози колисочку плете Та плаче праведная мати, Колиску тую плетучи (Шевч., II, 1963, 364);

Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (Фр., VI, 1951, 25);

З оцих дзвіночків дівчата плели віночки на голови (Козл., Ю. Крук, 1950, 83);

Плести косу; Плести панчоху;

// перен., розм. Писати вірші (звичайно погані).

Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Шевч., II, 1963, 423).

◊ Кре́нделі (кре́нделя) плести́ нога́ми див. кре́ндель;

Плести́ павути́ну див. павути́на.

2. розм. Говорити що-небудь нерозумне, безглузде.

Язиком що хоч плети, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3819);

Плети, плети! Я чув таких, як ти! (Укр.. присл.., 1955, 183);

— Ти мені казна-чого не плети! — прикрикнула стара (Тют., Вир, 1964, 510).

◊ Банелю́ки плести́ див. банелю́ки;

Мандро́ни плести́ див. мандро́ни;

Плести́ ли́ко — говорити без ладу, нескладно;

Плести́ нісені́тницю (нісені́тниці) див. нісені́тниця;

Плести́ сухо́го ду́ба — говорити дурниці, нісенітниці; дурити кого-небудь.

— Вона вірить сьому шарлатанові, а він їй плете сухого дуба (Фр., II, 1950, 326);

Плести́ таке́, що й на го́лову (на ву́ха) не налі́зе див. нала́зити.

3. розм. Говорити неправду, зводити наклеп на кого-небудь.

[Приблуда:] Чи ви знаєте, що він учора у шинку таке плів.., зовсім ославив вас (Кроп., І, 1955, 156);

— Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий, але то є брехня (Мур., Бук. повість, 1959, 64).

◊ Плести́ інтри́ги див. інтри́га;

Плести́ плітки́ — вигадувати й поширювати про кого-небудь неправдиві чутки.

Чула [Ївга], як про неї плетуть плітки (Гр., II, 1963, 422);

Плетуть плітки заздрісні на її красу сусідки, а їй ніби й байдуже до них (Мушк., Чорний хліб, 1960, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me