плести

ПЛЕСТИ́, плету́, плете́ш; мин. ч. плів, плела́, ло́; наказ. сп. плети́; недок., що.

1. Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з'єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням.

Не бачили, не чули – бо плели мачули (Номис);

З лози колисочку плете Та плаче праведная мати, Колиску тую плетучи (Т. Шевченко);

Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (І. Франко);

З оцих дзвіночків дівчата плели віночки на голови (П. Козланюк);

Плести косу;

Плести панчоху;

// перен., розм. Писати вірші (звичайно погані).

Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Т. Шевченко).

2. розм. Говорити що-небудь нерозумне, безглузде.

Язиком що хоч плети, а руки при собі тримай (Номис);

Плети, плети! Я чув таких, як ти! (прислів'я);

– Ти мені казна-чого не плети! – прикрикнула стара (Григорій Тютюнник).

3. розм. Говорити неправду, зводити наклеп на кого-небудь.

[Приблуда:] Чи ви знаєте, що він учора у шинку таке плів.., зовсім ославив вас (М. Кропивницький);

– Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий, але то є брехня (І. Муратов).

◇ Гну́ти (плести́) / загну́ти харама́на (харама́ни) див. гну́ти;

Наставля́ти (розкида́ти, розставля́ти, плести́ і т. ін.) / наста́вити (розки́нути, розста́вити і т. ін.) [свої́] тене́та (сі́ті, пастки́, си́льця і т. ін.) див. наставля́ти¹;

Плеска́ти (патя́кати, плести́) язико́м (язика́ми) див. плеска́ти;

(1) Плести́ банелю́ки (плете́ники), зневажл. – говорити щось пусте, неістотне.

Що ти мені банелюки плетеш? (Гал.-рус. Приповідки);

І ледарем обізвали, і безсовісним охрестили .. Усе мужньо я стерпів. Плетіть, думаю, свої плетеники (з газ.);

(2) Плести́ (верзти́, городи́ти і т. ін.) / наплести́ (наверзти́, нагороди́ти і т. ін.) нісені́тницю (нісені́тниці) – говорити нерозумні, беззмістовні речі, натякати.

А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Т. Шевченко);

Геть сп'янілий Гутбродт, втративши нитку розповіді, плів всякі нісенітниці (Ю. Бедзик);

Клава Кушнір і озирнулася на тих, що вже шикали на неї, ніби дівчина й справді городила якусь нісенітницю (М. Циба);

(3) Плести́ (пуска́ти) інтри́гу (інтри́ги) – діяти підступно, прагнучи досягти певної мети.

Стільки безглуздих інтриг плели кумоньки довкола його особи (Ірина Вільде);

Цар написав до гетьмана два листи, в котрих заспокоював його. “Віри клеветникам не йму і покараю їх на горло за те, що зважилися на вчинок, котрим вони могли заподіяти велику шкоду нашому спільному ділу, пускаючи інтригу між царя і гетьмана” (Б. Лепкий);

(4) Плести́ ли́ко – говорити нескладно, безладно, плутано.

– Послухайте, що завів п'яний Андрон. Нализався й лико плете (В. Земляк);

(5) Плести́ мандро́ни, діал. – говорити нісенітниці, дурниці.

А Михайло коло кварти У шинку сидів і сміявся, строїв жарти Та мандрони плів (І. Франко);

(6) Плести́ (писа́ти, випи́сувати і т. ін.) / ви́писати кре́нделі (рідко кре́нделя) нога́ми, жарт.:

а) іти нетвердою ходою, хитаючись, плутаючи ногами (про п'яного).

Дві постаті, обнявшись, плели кренделі по грязюці ногами (А. Головко);

б) танцюючи, робити незвичні па.

Танцював весь клас .. Він саме збирався виписати ногами якогось кренделя (Є. Кравченко);

(7) Плести́ плітки́ – вигадувати й поширювати про кого-небудь неправдиві чутки.

Чула [Ївга], як про неї плетуть плітки (Б. Грінченко);

Плетуть плітки заздрісні на її красу сусідки, а їй ніби й байдуже до них (Ю. Мушкетик);

(8) Плести́ (пра́вити) сухо́го (сма́леного) ду́ба кому і без дод. – говорити дурниці, нісенітниці, обдурюючи кого-небудь.

– Вона вірить сьому шарлатанові, а він їй плете сухого дуба (І. Франко);

Вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі (Леся Українка);

(9) Плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну) – підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові.

Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Рибак);

Майже всі вони були байськими боржниками, залежали від нього, а бай хитро плів навколо них свою павутину (О. Донченко);

Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (А. Шиян);

Мота́ти павути́ну.

Глитай павутину мотав, та сам від того сконав (прислів'я);

Заво́дити павути́ну.

Він .. знав кожного вдачу, душу й заводив свою .. павутину на цілу околицю (І. Нечуй-Левицький);

Пра́вити (справляти, розво́дити, точи́ти, плести́ і т. ін.) / розвести́ (розпусти́ти) тереве́ні (рідше тереве́ні-ве́ні) див. пра́вити².