плестися

ПЛЕСТИ́СЯ, плету́ся, плете́шся; мин. ч. плі́вся, плела́ся, ло́ся; наказ. сп. плети́ся; недок.

1. розм. Іти повільно, стомлено, насилу пересуваючи ноги.

До криниці з коновками, як звичайно, я плетуся (І. Франко);

Ізнемігся старий вовк, Ледве що плететься (С. Руданський);

Стомлений важкою працею, плівся він додому з одним бажанням – швидше впасти на дерев'яний піл (І. Цюпа);

// Іти, їхати куди-небудь (звичайно далеко або неохоче).

Цілий повітовий уряд плівся .. [до поміщика]. Кожен підслужувався, піддобрювався, запобігав ласки (Панас Мирний);

// перен. Поволі, але безперестану з'являтися одне за одним (про думки, мрії і т. ін.).

У голові Варі плелися неясні думки (Г. Епік);

// за ким, перен., рідко. Сліпо наслідувати, підтримувати кого-небудь у його діях.

Один Лука Чуплак плететься за Хомахою. Серед молоді син багатія не знайшов собі прихильників (С. Чорнобривець).

2. Рости, в'ючись навколо чого-небудь, сплітаючись, переплітаючись між собою.

В лузі на калину Плететься ожина, Плаче за миленьким Молода дівчина (з народної пісні);

Між вербами та кущами калини плелася ожина (І. Нечуй-Левицький);

В які мережива тонкі гілки плелися! (М. Рильський);

// рідко. Звиваючись, пролягати, протікати.

Десь під самою горою повертала стежка вбік, обходила скалу і знов плелася вузенькою лентою, з уступа на уступ, з каменя на камінь (Г. Хоткевич);

// перен. Снитися; увижатися.

В такі ночі марення рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії (Ю. Смолич);

// безос.

Приємний мав сон, а все десь про дім плелося: отець, мати, учитель снувалися близько нього (С. Ковалів).

3. рідко. Те саме, що запліта́тися 1.

– Згадай мене, ненько, В суботу пізненько, Як дівчата помиються Й плетуться дрібненько (з думи).

4. Пас. до плести́ 1.

Може, й досі пам'ятає [шляхтич], які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Гримача (Марко Вовчок);

Панчішка, знай собі, плететься... Вовняна нитка в'ється, в'ється і розвивається з клубка... (Н. Забіла).