пливучий

ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до пливти́.

Борис.. глядів на бистро пливучу чисту воду (Фр., III, 1950, 450);

// У знач. прикм.

Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом (Рильський, II, 1960, 94);

Там, на пливучих крижинах, можна зустріти білих ведмедів (Трубл., Крила.., 1947, 41).

2. у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про грунт).

Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).

3. у знач. прикм., перен. Те саме, що пла́вний.

Гучна, важка, пливуча полилася вона [пісня], як вода, понеслася над усіма головами (Мирний, III, 1954, 203).

Значення в інших словниках

1. пливучий — пливу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пливучий — Плавучий; (- воду) текучий, біжучий; (ґрунт) пливкий; (- пісню) тягучий, плавкий.  Словник синонімів Караванського
3. пливучий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до пливти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про ґрунт). 3》 у знач. прикм., перен. Те саме, що плавний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пливучий — ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пливти́. Борис .. глядів на бистро пливучу чисту воду (І. Франко); // у знач. прикм. Немає сонця – І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом (М.  Словник української мови у 20 томах
5. пливучий — ПЛА́ВНИЙ (про рухи, мовлення тощо — нешвидкий, без різких переходів), ПЛАВКИ́Й, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, ПЛИВУ́ЧИЙ (перев. про звуки); ОКРУ́ГЛИЙ, М'ЯКИ́Й, ПЛАСТИ́ЧНИЙ, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ЛЕГКИ́Й, ГРАЦІО́ЗНИЙ (про рухи); ПЛИ́ННИЙ, РІ́ВНИЙ (перев. про мовлення).  Словник синонімів української мови