пливучий

пливу́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до пливти.

|| у знач. прикм.

2》 у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про ґрунт).

3》 у знач. прикм., перен. Те саме, що плавний.

Значення в інших словниках

1. пливучий — пливу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пливучий — Плавучий; (- воду) текучий, біжучий; (ґрунт) пливкий; (- пісню) тягучий, плавкий.  Словник синонімів Караванського
3. пливучий — ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пливти́. Борис .. глядів на бистро пливучу чисту воду (І. Франко); // у знач. прикм. Немає сонця – І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом (М.  Словник української мови у 20 томах
4. пливучий — ПЛА́ВНИЙ (про рухи, мовлення тощо — нешвидкий, без різких переходів), ПЛАВКИ́Й, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, ПЛИВУ́ЧИЙ (перев. про звуки); ОКРУ́ГЛИЙ, М'ЯКИ́Й, ПЛАСТИ́ЧНИЙ, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ЛЕГКИ́Й, ГРАЦІО́ЗНИЙ (про рухи); ПЛИ́ННИЙ, РІ́ВНИЙ (перев. про мовлення).  Словник синонімів української мови
5. пливучий — ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до пливти́. Борис.. глядів на бистро пливучу чисту воду (Фр., III, 1950, 450); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах