плоскінний
ПЛОСКІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пло́скінь;
// Вигот., зробл. з плосконі.
У білій плоскінній сорочці По пасіці ходе дідок (Манж., Тв., 1955, 40);
Сонце з причілкового вікна впало на плоскінну білясту основу (Цюпа, Три явори, 1958, 10).
Словник української мови (СУМ-11)