плоскінний
ПЛОСКІ́ННИЙ, а, е.
Прикм. до пло́скінь;
// Вигот., зробл. з плосконі.
У білій плоскінній сорочці По пасіці ходе [ходить] дідок (І. Манжура);
Сонце з причілкового вікна впало на плоскінну білясту основу (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)