пляшка
ПЛЯ́ШКА, и, ж. Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку.
Він і вийняв з кишені повну пляшку з сивухою і чарку (Кв.-Осн., II, 1956, 233);
Бульба добивав посуд — сулії, пляшки зеленого та синього скла, карбовані срібні кубки і турецькі чарки (Довж., І, 1958, 220);
Кундель смачно п’є воду із пляшки (Козл., Ю. Крук, 1950, 59);
// розм. Така посудина з спиртним напоєм.
Поганий той колектив, де є до пляшки актив (Укр.. присл.., 1955, 393);
Що за пляшкою придбали їх батьки, — Вони потве́резу протринькали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185);
Артьомов багатозначно переморгнувся з господарем і на стіл поставив пляшку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149);
// військ., розм. Така посудина з запалювальною або вибуховою сумішшю.
— Шість танків [підірвав]! — підтвердили Романові товариші.. — Чим? — Пляшками, — сказав Роман. — Дай, думаю, спробую, що воно за пляшки. Кинув — горить! (Довж., І, 1958, 386);
Хто.. міг забути, як минулої весни в боях біля Дністра Багіров верхи на коні з пляшкою в руці помчав по полю за німецьким танком і підпалив його? (Гончар, III, 1959, 188);
// Кількість рідини, що входить у таку посудину.
Олексій.. казав подать собі ще дві пляшки вина (П. Куліш, Вибр., 1969, 302);
Тимко.. випив настояну на перцеві пляшку самогону (Тют., Вир, 1964, 123);
— Стьопко, голубе! — заволав він у розпачі. — Принеси пляшку квасу холодного (Тулуб, В степу.., 1964, 26).
◊ Лі́зти в пля́шку див. лі́зти.
Словник української мови (СУМ-11)