пляшка
ПЛЯ́ШКА, и, ж.
Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку.
Він і вийняв з кишені повну пляшку з сивухою і чарку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Бульба добивав посуд – сулії, пляшки зеленого та синього скла, карбовані срібні кубки і турецькі чарки (О. Довженко);
Кундель смачно п'є воду із пляшки (П. Козланюк);
// розм. Така посудина з спиртним напоєм.
Поганий той колектив, де є до пляшки актив (прислів'я);
Що за пляшкою придбали їх батьки, – Вони потве́резу протринькали (П. Гулак-Артемовський);
Артьомов багатозначно переморгнувся з господарем і на стіл поставив пляшку (С. Чорнобривець);
// військ., розм. Така посудина з запалювальною або вибуховою сумішшю.
– Шість танків [підірвав]! – підтвердили Романові товариші .. – Чим? – Пляшками, – сказав Роман. – Дай, думаю, спробую, що воно за пляшки. Кинув – горить! (О. Довженко);
Хто .. міг забути, як минулої весни в боях біля Дністра Багіров верхи на коні з пляшкою в руці помчав по полю за німецьким танком і підпалив його? (О. Гончар);
// Кількість рідини, що входить у таку посудину.
Олексій .. казав подать собі ще дві пляшки вина (П. Куліш);
Тимко .. випив настояну на перцеві пляшку самогону (Григорій Тютюнник);
– Стьопко, голубе! – заволав він у розпачі. – Принеси пляшку квасу холодного (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)