пляшка
ПЛЯ́ШКА, и, ж.
Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку.
Він і вийняв з кишені повну пляшку з сивухою і чарку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Бульба добивав посуд – сулії, пляшки зеленого та синього скла, карбовані срібні кубки і турецькі чарки (О. Довженко);
Кундель смачно п'є воду із пляшки (П. Козланюк);
// розм. Така посудина з спиртним напоєм.
Поганий той колектив, де є до пляшки актив (прислів'я);
Що за пляшкою придбали їх батьки, – Вони потве́резу протринькали (П. Гулак-Артемовський);
Артьомов багатозначно переморгнувся з господарем і на стіл поставив пляшку (С. Чорнобривець);
// військ., розм. Така посудина з запалювальною або вибуховою сумішшю.
– Шість танків [підірвав]! – підтвердили Романові товариші .. – Чим? – Пляшками, – сказав Роман. – Дай, думаю, спробую, що воно за пляшки. Кинув – горить! (О. Довженко);
Хто .. міг забути, як минулої весни в боях біля Дністра Багіров верхи на коні з пляшкою в руці помчав по полю за німецьким танком і підпалив його? (О. Гончар);
// Кількість рідини, що входить у таку посудину.
Олексій .. казав подать собі ще дві пляшки вина (П. Куліш);
Тимко .. випив настояну на перцеві пляшку самогону (Григорій Тютюнник);
– Стьопко, голубе! – заволав він у розпачі. – Принеси пляшку квасу холодного (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- пляшка — пля́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пля́шки Орфографічний словник української мови
- пляшка — (чотиригранна) штоф; (велика) сулія, сов. бутель; (маленька) шкалик, пляшечка; плящина; п! ФЛЯКОН. Словник синонімів Караванського
- пляшка — -и, ж. Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку. || розм. Така посудина зі спиртним напоєм. || військ., розм. Така посудина з запалювальною або вибуховою сумішшю. || Кількість рідини, що входить у таку посудину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пляшка — Пля́шка, -шки, -шці; пляшки́, -шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пляшка — Гудить, як муха у пляшці. Сам наробив собі лиха, а тепер кричить ратунку. Чия пляшка на столі, того правда на селі. Так характеризують справедливість сільських суддів, які за хабарі,, чи підпоювання робили кривосуддя. Той виграв справу, хто дав пити. Приповідки або українсько-народня філософія
- пляшка — син. з спиртним: ампула, банка, батл (ботл), батя, бомба, вагон, віз, книга, пляндер, пляха, плящина, пузир, слоїк, тренер, флакон, фляндер. пляшка алкогольного напою місткістю 0,7-0,8 л — бомба, фауст, фаустпатрон, фугас. пляшка вина: фляга, фляжчина. Словник жарґонної лексики української мови
- пляшка — лі́зти / полі́зти у пля́шку, жарт. Сердитися, гніватися (нерідко без достатніх на те підстав). Сагайда не дав розгулятися своєму самолюбству .. Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в пляшку (О. Гончар); — Скоїлось те, що в пляшку поліз чоловік. Фразеологічний словник української мови
- пляшка — БУ́ТЕЛЬ (велика пляшка), СУЛІ́Я́. На підвіконнях у кожному будиночку стояли бутлі з наливками — вишневими, сливовими, смородиновими (Є. Гуцало); В руці у нього метлялася порожня оплетена сулія (О. Гончар). — Пор. пля́шка. Словник синонімів української мови
- пляшка — ПЛЯ́ШКА, и, ж. Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку. Він і вийняв з кишені повну пляшку з сивухою і чарку (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах