побагату
ПОБАГА́ТУ, присл., розм., рідко. Те саме, що побага́то.
У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів… (Вовчок, І, 1955, 157).
Словник української мови (СУМ-11)ПОБАГА́ТУ, присл., розм., рідко. Те саме, що побага́то.
У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів… (Вовчок, І, 1955, 157).
Словник української мови (СУМ-11)