побагато
ПОБАГА́ТО, присл., розм. Щоразу багато, у великій кількості.
[Олена (ухопила пляшку):] А я буду пити побагато! (Кроп., І, 1958, 476);
Щовечора приносить сусіда в чорній торбині — сало, м’ясо, ковбаси, печінку. І побагато приносить! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 165).
Словник української мови (СУМ-11)