побагато
ПОБАГА́ТО, присл., розм.
Щоразу багато, у великій кількості.
[Олена (ухопила пляшку):] А я буду пити побагато! (М. Кропивницький);
Щовечора приносить сусіда в чорній торбині – сало, м'ясо, ковбаси, печінку. І побагато приносить! (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)