побагато —
присл., розм. Щоразу багато, у великій кількості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
побагато —
ПОБАГА́ТО, присл., розм. Щоразу багато, у великій кількості. [Олена (ухопила пляшку):] А я буду пити побагато! (М. Кропивницький); Щовечора приносить сусіда в чорній торбині – сало, м'ясо, ковбаси, печінку. І побагато приносить! (Є. Кравченко).
Словник української мови у 20 томах
побагато —
ПОБАГА́ТО, присл., розм. Щоразу багато, у великій кількості. [Олена (ухопила пляшку):] А я буду пити побагато! (Кроп., І, 1958, 476); Щовечора приносить сусіда в чорній торбині — сало, м’ясо, ковбаси, печінку. І побагато приносить! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 165).
Словник української мови в 11 томах
побагато —
Побагато нар. Помногу. Вони здорово роблять, за те ж і їдять небагато. Харьк.
Словник української мови Грінченка