побережний

ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний.

З темного моря білявая хвилечка До побережного каменя горнеться (Л. Укр., І, 1951, 149);

Б’є море, сяє побережною смугою (Гончар, Циклон, 1970, 8).

Значення в інших словниках

1. побережний — побере́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. побережний — -а, -е. Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побережний — Побере́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. побережний — ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний. З темного моря білявая хвилечка До побережного каменя горнеться (Леся Українка); На українській землї, як то ми вже знаємо...  Словник української мови у 20 томах
5. побережний — ПРИБЕРЕ́ЖНИЙ (який міститься, розташовується, живе тощо на березі, вздовж берега), БЕРЕГОВИ́Й, ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, УЗБЕРЕЖНИЙ, НА́БЕРЕЖНИЙ. Розрідженими ланцюжками вибігають з прибережних зарослів на дніпровський лід червоні бійці (О.  Словник синонімів української мови
6. побережний — Побережний, -а, -е, побережній, -я, -є 1) Береговой. Побережні села. Сонце стало серед неба понад білим побережнім піском. Левиц. І. 62. 2) Набережный. Побережня стіна.  Словник української мови Грінченка