побережник
ПОБЕРЕ́ЖНИК, а, ч. (Саlidris). Невеликий перелітний птах.
ПОБЕРЕЖНИ́К, а́, ч., заст. Лісовий сторож.
Там далі.. лежав.. «сусідський» ліс. Чужий, невеликий і лиш рідко побережниками звідуваний (Коб., II, 1956, 67);
Численні стада худоби на полонинах, гриби і ягоди в лісі, риба у воді — все було не твоє, не людське, а панське, якого день і ніч пильнували озброєні поліцаї, побережники (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)