побережник
ПОБЕРЕЖНИ́К, а́, ч., заст.
Лісовий сторож.
Там далі .. лежав .. “сусідський” ліс. Чужий, невеликий і лиш рідко побережниками звідуваний (О. Кобилянська);
Численні стада худоби на полонинах, гриби і ягоди в лісі, риба у воді – все було не твоє, не людське, а панське, якого день і ніч пильнували озброєні поліцаї, побережники (П. Козланюк);
Це люди Луки Лукавого, гаєві й побережники, що якраз тоді прийшли до нього по прикази на лови (Б. Лепкий).
ПОБЕРЕ́ЖНИК, а, ч.
Невеликий перелітний птах.
Словник української мови (СУМ-20)