поблажливість

ПОБЛА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. побла́жливий.

Найбільш всіх сподобалась вона [поема «Давня казка»] паничеві Ліпському, се мені приємно, бо все-таки він людина, вихована на європейській літературі, і патріотичної поблажливості в нього нема (Л. Укр., V, 1956, 111);

В його словах відчувалась поблажливість люблячого чоловіка до слабостей і примх своєї жінки (Тют., Вир, 1964, 108);

Його ставлення до людей — це осолоджена хорошими манерами поблажливість, якщо не презирство (Галан, І, 1960, 367).

Значення в інших словниках

1. поблажливість — побла́жливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поблажливість — -вості, ж. Властивість за знач. поблажливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поблажливість — ПОБЛА́ЖЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. побла́жливий. Найбільш всіх сподобалась вона [поема “Давня казка”] паничеві Ліпському, се мені приємно, бо все-таки він людина, вихована на європейській літературі...  Словник української мови у 20 томах
4. поблажливість — ПОБЛА́ЖЛИВІСТЬ (про ставлення), НЕВИМО́ГЛИВІСТЬ, ТЕРПИ́МІСТЬ розм., ЛІБЕРАЛІ́ЗМ розм. Безглуздо було сподіватися якоїсь поблажливості.. в цій камері (П.  Словник синонімів української мови