побрикати

ПОБРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Піти брикаючи.

Повертаю до верби! А верба й пропала, Бо коняка напаслась, Та й, знать, побрикала (Рудан.,, Тв., 1959, 152).

2. Брикати якийсь час;

// Дригати ногами якийсь час.

Нагодуй добре дитину та положи її у теплій хаті, щоб воно побрикало ніжками, награлось уволю, так от вам і здоров’я, і зріст буде… (Л. Янов., І, 1959, 44).

Значення в інших словниках

1. побрикати — побрика́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побрикати — -аю, -аєш, док. 1》 Піти брикаючи. 2》 Брикати якийсь час. || Дригати ногами якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побрикати — ПОБРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Піти брикаючи. Повертаю до верби! А верба й пропала, Бо коняка напаслась, Та й, знать, побрикала (С. Руданський). 2. Брикати якийсь час; // Дриґати ногами якийсь час.  Словник української мови у 20 томах