побруднілий

ПОБРУДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побрудні́ти;

// У знач. прикм.

Сердито скресла побрудніла крига на річках (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 333).

Значення в інших словниках

1. побруднілий — побрудні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. побруднілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побрудніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побруднілий — ПОБРУДНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побрудні́ти; // у знач. прикм. Сердито скресла побрудніла крига на річках (О. Іваненко).  Словник української мови у 20 томах