побуріти

ПОБУРІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до бурі́ти.

Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями (Гончар, Тронка, 1963, 215);

Звичайно гречку в колгоспі збирають, коли на рослинах побуріє більше двох третин зерен (Колг. Укр., 2, 1962, 16).

Значення в інших словниках

1. побуріти — побурі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побуріти — -ію, -ієш. Док. до буріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побуріти — ПОБУРІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до бурі́ти. Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями (О. Гончар); Звичайно гречку збирають, коли на рослинах побуріє більше двох третин зерен (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах