побуріти
ПОБУРІ́ТИ, і́ю, і́єш.
Док. до бурі́ти.
Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями (О. Гончар);
Звичайно гречку збирають, коли на рослинах побуріє більше двох третин зерен (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)