побуріти
ПОБУРІ́ТИ, і́ю, і́єш.
Док. до бурі́ти.
Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями (О. Гончар);
Звичайно гречку збирають, коли на рослинах побуріє більше двох третин зерен (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побуріти — побурі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- побуріти — -ію, -ієш. Док. до буріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побуріти — ПОБУРІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до бурі́ти. Погасне степ, побуріє, злиняє, осінь роздягне посадки, шквиря-завійниця покотить мряку полями (Гончар, Тронка, 1963, 215); Звичайно гречку в колгоспі збирають, коли на рослинах побуріє більше двох третин зерен (Колг. Укр., 2, 1962, 16). Словник української мови в 11 томах