повержений
ПОВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, ритор. Дієпр. пас. мин. ч. до пове́ргти.
Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназистів (Смолич, Мир.., 1958, 209);
Найжорстокіший полководець стає великодушним, коли біля своїх ніг бачить поверженого ворога (Добр., Очак. розмир, 1965, 142);
Він переможно глянув на поверженого таким красномовством Салая (Собко, Нам спокій.., 1959, 31).
Словник української мови (СУМ-11)