повеселішати

ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати.

Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (Фр., VII, 1951, 76);

Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Ол., Леся, 1960, 12);

// безос.

От нашій Ївзі на душі так повеселішало, що вона вже й нужди мало (Кв.-Осн., II, 1956, 270);

Дарунок звалився наче з неба, і в штабному вагоні повеселішало (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 448);

// Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).

Лице її знов засвітилось, повеселішало (Н.-Лев., І, 1956, 152);

*Образно. Від усієї його неповторної динамічної юності віє таким нищівним для всіляких сумнівів оптимізмом, що хата повеселішала вся, неначе щось в ній стелю підняло (Довж., І, 1958, 74).

Значення в інших словниках

1. повеселішати — повеселі́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повеселішати — -аю, -аєш. Док. до веселішати. || безос. || Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повеселішати — Повеселі́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (І. Франко); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Олійник); // безос.  Словник української мови у 20 томах
5. повеселішати — ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим)...  Словник синонімів української мови
6. повеселішати — Повеселішати, -шаю, -єш гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало. МВ. І. 9.  Словник української мови Грінченка