Великий тлумачний словник сучасної мови

повеселішати

повеселі́шати

-аю, -аєш.

Док. до веселішати.

|| безос.

|| Виразити такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повеселішати — повеселі́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. повеселішати — Повеселі́шати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (І. Франко); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Олійник); // безос.  Словник української мови у 20 томах
  4. повеселішати — ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим)...  Словник синонімів української мови
  5. повеселішати — ПОВЕСЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до веселі́шати. Адась повеселішав, радісно луснув батогом і вдарив по конях (Фр., VII, 1951, 76); Петро Антонович почав оповідати свої мисливські пригоди, і Леся повеселішала (М. Ол., Леся, 1960, 12); // безос.  Словник української мови в 11 томах
  6. повеселішати — Повеселішати, -шаю, -єш гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселѣе. Я й позичила йому ті гроші, що за хату й за худобу взяла, та ніби в нас і в хаті повеселішало. МВ. І. 9.  Словник української мови Грінченка