повзати
ПО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок.
1. Пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.).
Тихо бриніла.. муха на шибі. То замовкала, повзаючи по склі, то знов співала фальцетом, заплутавшись в складках занавіски (Хотк., II, 1966, 132);
Коли в мурашниках закрита частина ходів і навкруги мало повзає мурашок — чекай дощу (Наука.., 7, 1956, 24);
Між камінням і зеленими водоростями плавають прозорі медузи і повзають краби (Донч., II, 1956, 350);
// Пересуватися по поверхні в різних напрямках, припадаючи до неї тулубом і перебираючи кінцівками (про людей і деяких тварин).
На читальнім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв., 1954, 326);
Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев’язувала поранених і витягала їх на собі з-під вогню (Перв., Дикий мед, 1963, 438);
Біля Василя Прокоповича повзало шестеро маленьких котенят (Коп., Подарунок, 1956, 100);
Повзати плазом.
2. розм. Повільно пересуваючись, рухатися в різних напрямках.
По схилу вниз і вгору повзали вагончики фунікулеру (Панч, Ерік.., 1950, 55);
Із широких вікон перед ним унизу слалась панорама дахівок, ріжків вулиць і краєчків майданчиків міста.., повзав трамвай (Досв., Вибр., 1959, 235);
// Повільно сунутися, переміщуватися в різних напрямках (про хмари, туман і т. ін.).
Над нами небо світило своїми ясними зорями, кругом повзали.. чорні хмари (Мирний, V, 1955, 350);
Якась темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору, то повзала чорними, страшними бовванами (Кобр., Вибр., 1954, 169);
// Ходити поволі або насилу.
На чорних ріллях, як мурашки, повзали люди, греблися в землі, зморені (Головко, І, 1957, 68);
// зневажл. Ходити взагалі.
Ще он Савенко по нашій землі повзає. Живе. Дихає. Скільки матерів його проклинають (Жур., Дорога.., 1948, 91).
По́взати на колі́нах (колі́нами, колі́ньми, навко́лішки, навко́лішках, ра́чки і т. ін.) — пересуватися в різних напрямках на колінах або рачки.
Повзала [Марія] на колінах, обмацуючи руками кожний закуток (Цюпа, Назустріч.., 1958, 192);
Валентин повзав коліньми попід столом.., а Борис тримав йому блимавку, слухняно присвічуючи то сюди, то туди (Гончар, IV, 1960, 81);
— Що ж це таке?.. — питав він, повзаючи рачки, мацаючи руками по землі (Тют., Вир, 1964, 315).
3. перев. з прийм. перед, перен. Принижуватися, підлещуватися.
Ради вибавлення синів із пазурів.. служби вояцької, — повзали люди перед Гердлічкою, по-собачому заглядали в очі (Хотк., II, 1966, 117).
♦ По́взати в нога́х див. нога́;
По́взати на колі́нах (навко́лішки) [перед ким]:
а) стояти на колінах перед ким-небудь, просячи, благаючи чогось.
Тремтить [Домагацький], повзає в ногах, благає, щоб не били… (Хижняк, Тамара, 1959, 146);
Все село бачило, як повзала вона [Лавренчиха] перед доччиною тачанкою на колінах, коли бандити хотіли запалити з хлібом гамазей, повзала та благала, щоб та не веліла палити святий хліб (Гончар, II, 1959, 226);
б) те саме, що по́взати 3.
[Степан:] Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона, а мерзота, на котру гидко й глянути (Кроп., II, 1958, 69);
Той, хто злетів раз до сонця, хто відчув силу своїх крил і радість польоту, той не буде повзати на колінах (Цюпа, Назустріч.., 1958, 197).
Словник української мови (СУМ-11)