повиднішати
ПОВИДНІ́ШАТИ, ає, безос. Док. до видні́шати.
Над городом повиднішало: із-за далеких тополь виринув на небі срібний серп і білим огнем залив золоті верхи собору (Вас., І, 1959, 337);
З відчиненої навстіж спальні майнуло щось біле, і від тієї білої постаті на якусь мить наче повиднішало в кімнаті (Гончар, IV, 1960, 34).
Словник української мови (СУМ-11)