повикорінювати

ПОВИКОРІ́НЮВАТИ, юю, юєш і ПОВИКОРІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. діал. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь.

Повикорінювати бур’ян.

2. перен. Винищити, усунути всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. повикорінювати — повикорі́нювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повикорінювати — -юю, -юєш і повикоріняти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 діал. Вирвати з корінням усе чи багато чого-небудь. Повикорінювати бур'ян. 2》 перен. Винищити, усунути всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повикорінювати — ПОВИКОРІ́НЮВАТИ, юю, юєш і ПОВИКОРІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що. 1. діал. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь. Повикорінювати бур'ян. 2. перен. Винищити, усунути всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. повикорінювати — Повикорінювати, -нюю, -єш гл. = повикореняти. А брат, як квітки я посію на своєму городі, то повикорінює. Г. Барв. 226.  Словник української мови Грінченка