повиливати

ПОВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Вилити все або багато чого-небудь, звідусіль.

Вона роззулася, повиливала з чобіт воду і пішла далі (Коцюб., І, 1955, 361).

Повилива́ти сльо́зи — те саме, що Вилива́ти сльо́зи якийсь час ( див. вилива́ти).

А що попомучилась вона [Олеся], що сліз повиливала над ними [дітьми].. Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце (Вовчок, І, 1955, 28).

2. Ллючи воду в нору, вигнати (всіх або багатьох звірів, звірків).

[Кирило:] Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі (Кроп., II, 1958, 11).

3. техн. Виготовити литтям усе або багато чого-небудь.

Повиливати з алюмінію ложки.

Значення в інших словниках

1. повиливати — повилива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиливати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Вилити все чи багато чого-небудь, звідусіль. 2》 Ллючи воду в нору, вигнати (всіх чи багатьох звірів, звірків). 3》 тех. Виготовити литтям усе чи багато чого-небудь. Повиливати з алюмінію ложки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиливати — ПОВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Вилити все або багато чого-небудь, звідусіль. Вона роззулася, повиливала з чобіт воду і пішла далі (М. Коцюбинський). 2. Ллючи воду в нору, вигнати (всіх або багатьох звірів, звірків).  Словник української мови у 20 томах
4. повиливати — Повилива́ти, -ва́ю, -єш гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа! МВ. І. 45.  Словник української мови Грінченка