повиливати
ПОВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Вилити все або багато чого-небудь, звідусіль.
Вона роззулася, повиливала з чобіт воду і пішла далі (Коцюб., І, 1955, 361).
Повилива́ти сльо́зи — те саме, що Вилива́ти сльо́зи якийсь час ( див. вилива́ти).
А що попомучилась вона [Олеся], що сліз повиливала над ними [дітьми].. Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце (Вовчок, І, 1955, 28).
2. Ллючи воду в нору, вигнати (всіх або багатьох звірів, звірків).
[Кирило:] Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі (Кроп., II, 1958, 11).
3. техн. Виготовити литтям усе або багато чого-небудь.
Повиливати з алюмінію ложки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повиливати — повилива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиливати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Вилити все чи багато чого-небудь, звідусіль. 2》 Ллючи воду в нору, вигнати (всіх чи багатьох звірів, звірків). 3》 тех. Виготовити литтям усе чи багато чого-небудь. Повиливати з алюмінію ложки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиливати — ПОВИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Вилити все або багато чого-небудь, звідусіль. Вона роззулася, повиливала з чобіт воду і пішла далі (М. Коцюбинський). 2. Ллючи воду в нору, вигнати (всіх або багатьох звірів, звірків). Словник української мови у 20 томах
- повиливати — Повилива́ти, -ва́ю, -єш гл. Вылить (во множ.). А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними — Жати Божа! МВ. І. 45. Словник української мови Грінченка