повиправляти

ПОВИПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Зробити прямим, рівним і т. ін., розправити все або багато чого-небудь, що зігнуте, нерівне.

— Топлю, та таке думаю: — Помолотить [син] хлібець, а там і.. хлівці повиправля, клуньку вкриє, — таке все позапускане (Тесл., З книги життя, 1949, 19).

2. Усуваючи помилки, хиби і т. ін., зробити все або багато чого-небудь правильним, таким, що відповідає певним вимогам.

Коли ласка, спишіть ці оповіданнячка з «Дзвінка», повиправляйте всі гріхи, які-но знайдете в мові (Коцюб., III, 1956, 120).

3. розм. Вимагаючи від когось, одержати все або багато чого-небудь.

Повиправляти борги.

Значення в інших словниках

1. повиправляти — повиправля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиправляти — -яю, -яєш, док., перех. 1》 Зробити прямим, рівним і т. ін., розправити все чи багато чого-небудь, що зігнуте, нерівне. 2》 Усуваючи помилки, хиби і т. ін., зробити все чи багато чого-небудь правильним, таким, що відповідає певним вимогам. 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиправляти — ПОВИПРАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що. 1. Зробити прямим, рівним і т. ін., розправити все або багато чого-небудь, що зігнуте, нерівне. – Топлю, та таке думаю: – Помолотить [син] хлібець, а там і .. хлівці повиправля, клуньку вкриє, – таке все позапускане (А.  Словник української мови у 20 томах
4. повиправляти — Повиправля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Выправить, исправить (во множествѣ). 2) Оправдать (многихъ). 3) Истребовать (во множ.). Хто йому що винен був — усе повиправляв. 4) Отправить (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка