повиучувати

ПОВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Вивчити все або багато чого-небудь.

Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх напам’ять повиучував і їх імення усяк зна (Кв.-Осн., II, 1956, 248);

Прислухався до нової задля нього пісні і сам повиучував багацько українських пісень (Н.-Лев., І, 195, 340).

2. Навчити всіх або багатьох;

// Дати освіту всім або багатьом.

Значення в інших словниках

1. повиучувати — повиу́чувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиучувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Вивчити все чи багато чого-небудь. 2》 Навчити всіх чи багатьох. || Дати освіту всім або багатьом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиучувати — Повиу́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повиучувати — ПОВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що. 1. Вивчити все або багато чого-небудь. Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх напам'ять повиучував і їх імення усяк зна (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. повиучувати — Повиучувати, -чую, -єш гл. Выучить, изучить (во множествѣ). І все те позамічати, на пам'ять повиучувати. Левиц. Пов. 34. Повиучувати слав'янські мови. К. ХП. 127.  Словник української мови Грінченка