повнесенький
ПОВНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до по́вний.
Бринить дідок, Як той мачок, Крапчастий і повнесенький (Гл., Вибр., 1957, 267);
Вже в неї.. замість гладесеньких та повнесеньких щік стали жовті, сухі (Кв.-Осн., II, 1956, 110).
Словник української мови (СУМ-11)