повосковілий

ПОВОСКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до повоскові́ти.

Сухі, бездумні очі дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита з повосковілими колосками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 116).

Значення в інших словниках

1. повосковілий — повоскові́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. повосковілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до повосковіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повосковілий — ПОВОСКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до повоскові́ти. Сухі, бездумні очі дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита з повосковілими колосками (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах