повставляти
ПОВСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Вставити в щось усе або багато чого-небудь.
— Одчини, бо вікна поб’ю!.. — Як поб’єш, то й повставляєш (Н.-Лев., II, 1956, 270);
[Одарка:] Від радощів та сміхів аж зуби повипадали! [Ївга:] Не журись. Знайдеться така підпора, що й зуби повставляє (Мирний, V, 1955, 234);
— І вікна он побиті, зима йде, а шибки повставляє хто? (Гончар, Тронка, 1963, 325).
Словник української мови (СУМ-11)