повстромляти
ПОВСТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОВСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Встромити все або багато чого-небудь.
— Ну, добре, — заговорили [хлопці] і поставили свої коні [хворостини] в ряд, повстромлявши голови їх в пліт (Свидн., Люборацькі, 1955, 37);
Двадцятеро хлопчиків повстромляли собі курячі пера за вуха і з іржанням бігають туди і сюди (Смолич, II, 1958, 46);
Цеховики вже повстромлювали в свічники свої свічки й розсипались по палаті барвистими купками (Коч., П’єси, 1951, 198).
Словник української мови (СУМ-11)